Значення в інших словниках
-
свистати —
свиста́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
свистати —
Свистіти; (сюрчком) сюрчати; (мотив) насвистувати, ви-; (всіх нагору) МОР. кликати, скликати; (- потоки води) П. жбухати; док. СВИСНУТИ, (нагаєм) хльоснути; (з хати) дременути; (- кров) порснути, бризнути.
Словник синонімів Караванського
-
свистати —
див. звучати
Словник синонімів Вусика
-
свистати —
свищу, свищеш, недок. 1》 неперех. Те саме, що свистіти 1-4). 2》 перех. Те саме, що свистіти 5). 3》 неперех. Свистом кликати, запрошувати. Свистати всіх нагору мор. — команда, за якою весь екіпаж судна збирається на верхній палубі для роботи, бою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
свистати —
СВИСТА́ТИ, свищу́, сви́щеш, недок. 1. Те саме, що свисті́ти 1–4. Опришок біг із лісу й свистав (Г. Хоткевич); Інспектор безперестану і безрезультатно свистав у поліцейський свисток (Ю.
Словник української мови у 20 томах
-
свистати —
свиста́ти ігнорувати, зневажати (м, ср, ст): Та я сви́щу на Вас! (Авторка) ◊ <�а> да́лі ся сви́ще вул. каже той, хто не має наміру продовжувати розповіді (м, ср, ст) ◊ свиста́ти тонко → тонко
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
свистати —
Будеш, небоже, тонко свистати. Біда тебе чекає. Будеш в великім клопоті. Лиш свиснув. Утік скоро.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
свистати —
ві́тер у голові́ (гра́є (ві́є, сви́ще, посви́стує і т. ін.)) у кого, чиїй. Хто-небудь легковажний, несерйозний. — Ти добре прочесала жевжиків,— озвалася Майя.— Влучно сказала — жевжики! Це такі, у кого в голові вітер віє! (А.
Фразеологічний словник української мови
-
свистати —
СВИСТІ́ТИ (утворювати свист губами), СВИСТА́ТИ, ПРИСВИ́СТУВАТИ, НАСВИ́СТУВАТИ, ВИСВИ́СТУВАТИ (мелодію). — Док.: сви́снути, присвиста́ти, присви́снути, присвисті́ти, насвиста́ти. Гнат байдуже лупнув очима, губи його знову склалися в дудочку.
Словник синонімів української мови
-
свистати —
Свиста́ти, свищу́, сви́щеш, -щуть і свисті́ти, свищу́, свисти́ш, -стя́ть
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
свистати —
СВИСТА́ТИ, свищу́, сви́щеш, недок. 1. неперех. Те саме, що свисті́ти 1-4. Опришок біг із лісу й свистав (Хотк., II, 1966, 142); Інспектор безперестану і безрезультатно свистав у поліцейський свисток (Смолич, II, 1958, 81)...
Словник української мови в 11 томах