свистати
СВИСТІ́ТИ (утворювати свист губами), СВИСТА́ТИ, ПРИСВИ́СТУВАТИ, НАСВИ́СТУВАТИ, ВИСВИ́СТУВАТИ (мелодію). — Док.: сви́снути, присвиста́ти, присви́снути, присвисті́ти, насвиста́ти. Гнат байдуже лупнув очима, губи його знову склалися в дудочку. — Перестань свистіти, це тобі не в конюшні! (Григорій Тютюнник); Опришок біг із лісу й свистав (Г. Хоткевич); Походжали два якісь матроси, весело насвистуючи мотив з опери (В. Кучер).
СВИСТІ́ТИ (видавати свист через спеціальний пристрій), СВИСТА́ТИ, СЮРЧА́ТИ. — Док.: засвисті́ти, засвиста́ти, сви́снути, засюрча́ти. Машина свистить, і ми товпимось до вікна (М. Коцюбинський); Інспектор безперестанку і безрезультатно свистав у поліцейський свисток (Ю. Смолич); Вартовий одсахується назад, вихоплює сюрчка й починає сюрчати (П. Колесник).
СПІВА́ТИ (про птахів), ВИСПІ́ВУВАТИ підсил., ЩЕБЕТА́ТИ, ВИЩЕБЕ́ЧУВАТИ підсил. розм., ПІ́ЯТИ розм.; ПІ́ТИ розм.; СВИСТІ́ТИ, СВИСТА́ТИ (видавати свист); ЛЯЩА́ТИ, ВИЛЯ́СКУВАТИ підсил. (дуже дзвінко, голосно); ТЬО́ХКАТИ (перев. про солов'я); КУКУРІ́КАТИ (про півня). Десь-не-десь по дворах співали півні (А. Головко); Високо в небі виспівував жайворонок (І. Муратов); Табунець щигликів, щебечучи, жваво пролетів над нами (О. Копиленко); Три пташки вищебечують в зеленім у саду (П. Тичина); Ще кури не піяли, як він (Федір) зірвався (В. Стефаник); Пташки співали і свистали усюди по гаю (П. Куліш); Пташки та соловейки в вербах аж лящать, неначе дружки на весіллі (І. Нечуй-Левицький); Тьохкає, аж розлягається в саду соловейко (М. Коцюбинський); То кукурікали дзвінкими голосами, то зривались.. молоденькі півники, не витягували не тільки ноти, а й півноти (Ю. Збанацький). — Пор. де́ркати, скрекота́ти, 1. цвірі́нькати.
Словник синонімів української мови