смішливий

Смішли́вий, -а, -е

Любящій посмѣяться. МВ. (О. 1862. III. 57). Давно вже він не бачив свого смішливого приятеля. К. ЧР. 21.

Значення в інших словниках

1. смішливий — смішли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. смішливий — Сміхотливий, реготливий.  Словник синонімів Караванського
3. смішливий — див. веселий  Словник синонімів Вусика
4. смішливий — -а, -е. Те саме, що сміхотливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. смішливий — СМІШЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що сміхотли́вий. Так і зріс [Василько] на самоті, сам із собою. Не говіркий був, не смішливий (Марко Вовчок); Смішливий приятель (В.  Словник української мови у 20 томах
6. смішливий — СМІШЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що сміхотли́вий. Так і зріс [Василько] на самоті, сам із собою. Не говіркий був, не смішливий (Вовчок, І, 1955, 275); Прибув взвод саперів на чолі з молоденьким, чорнявим, дуже смішливим лейтенантом (Собко, Запорука..  Словник української мови в 11 томах