смішливий
СМІШЛИ́ВИЙ, а, е.
Те саме, що сміхотли́вий.
Так і зріс [Василько] на самоті, сам із собою. Не говіркий був, не смішливий (Марко Вовчок);
Смішливий приятель (В. Собко);
Змалку росло воно хитре, пронозливе, гостре на речі, і ласки ніхто не забачив в іскрявих смішливих очах (Дніпрова Чайка);
Семен досі мовчав, але смішлива іронічна гримаска вже кривила йому губи (О. Ільченко);
– Філька Помагайбіс у нас мастак, – серйозно сказав високий підмайстер з широким смішливим ротом, від якого щохвилини ждеш усмішки (О. Кундзич);
Смішливий вираз обличчя.
Словник української мови (СУМ-20)