сонливий —
-а, -е. 1》 Який любить багато спати, схильний до сну. || Який хоче спати, охоплений сном; сонний. || Власт. тому або який буває в того, хто хоче спати. 2》 Який викликає, навіває сон.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сонливий —
див. сонний
Словник чужослів Павло Штепа
сонливий —
СОНЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який любить багато спати, хоче багато спати; сонний. Хто лінивий, той і сонливий (прислів'я); Після вечері посадила Явдоха Павла на покуті, вимитого, чистого і сонливого (Григорій Тютюнник); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
сонливий —
Сонливого не розбудеш, лінивого не пошлеш. Про лінивих, з якими тяжко щось зробити.
Приповідки або українсько-народня філософія
сонливий —
СОНЛИ́ВИЙ (схильний до сну, який любить поспати, подрімати), ДРІМОТЛИ́ВИЙ, ДРІМО́ТНИЙ, ДРІМЛИ́ВИЙ фольк. Аж свекруха йде, Як змія гуде: "Сонливая-дрімливая, До роботи лінивая, Невістко моя!" (пісня); Старі дрімотливі ворони (В.
Словник синонімів української мови
сонливий —
СОНЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який любить багато спати, схильний до сну. Хто лінивий, той і сонливий (Укр.. присл.., 1955, 201); Схопився Тугокопилий,. та мерщій до вікна, чи світає? Чи пора у двір гукати, сонливих робітничків на вправляння з худобою підіймати?...
Словник української мови в 11 томах