сонливий
СОНЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який любить багато спати, хоче багато спати; сонний.
Хто лінивий, той і сонливий (прислів'я);
Після вечері посадила Явдоха Павла на покуті, вимитого, чистого і сонливого (Григорій Тютюнник);
* Образно. Конем скрадався парубок, обминаючи людні місця, чвалуючи .. манівцями, по сонливих степах та дрімливих лісах (О. Ільченко);
// Власт. людині яка хоче спати.
Сонливі очі;
Сонливий стан.
2. Який викликає, навіває сон.
Чути музику, що помалу стихає і переходить у тихий, одноманітний, сонливий шум старого лісу (С. Васильченко);
Сонлива тиша.
Словник української мови (СУМ-20)