сошник

Сошник, -ка

м. Сошникъ, рѣзакъ въ сохѣ. Ном., ст. 300, № 370.

Значення в інших словниках

1. сошник — сошни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сошник — -а, ч. 1》 Гостра металева частина сохи, культиватора, плуга і т. ін., що зрізає шар землі. 2》 Пристрій у сівалці чи садильній машині, за допомогою якого висівають насіння або садять рослини. 3》 Металева пластина в лафеті артилерійської гармати, що стримує відкочування гармати в момент пострілу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сошник — СОШНИ́К, а́, ч. 1. Гостра металева частина сохи, культиватора, плуга і т. ін., що зрізає шар землі. Археологічні дані свідчать про те, що на IX ст. в Поволжі уже появилася соха з залізним сошником, яка почала витісняти залізну мотику (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. сошник — СОШНИ́К, а́, ч. 1. Гостра металева частина сохи, культиватора, плуга і т. ін., що зрізає шар землі. Археологічні дані свідчать про те, що на IX ст. в Поволжі уже появилася соха з залізним сошником, яка почала витісняти залізну мотику (Іст.  Словник української мови в 11 томах