сошник

сошни́к

-а, ч.

1》 Гостра металева частина сохи, культиватора, плуга і т. ін., що зрізає шар землі.

2》 Пристрій у сівалці чи садильній машині, за допомогою якого висівають насіння або садять рослини.

3》 Металева пластина в лафеті артилерійської гармати, що стримує відкочування гармати в момент пострілу.

Значення в інших словниках

1. сошник — сошни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сошник — СОШНИ́К, а́, ч. 1. Гостра металева частина сохи, культиватора, плуга і т. ін., що зрізає шар землі. Археологічні дані свідчать про те, що на IX ст. в Поволжі уже появилася соха з залізним сошником, яка почала витісняти залізну мотику (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. сошник — СОШНИ́К, а́, ч. 1. Гостра металева частина сохи, культиватора, плуга і т. ін., що зрізає шар землі. Археологічні дані свідчать про те, що на IX ст. в Поволжі уже появилася соха з залізним сошником, яка почала витісняти залізну мотику (Іст.  Словник української мови в 11 томах
4. сошник — Сошник, -ка м. Сошникъ, рѣзакъ въ сохѣ. Ном., ст. 300, № 370.  Словник української мови Грінченка