Значення в інших словниках
-
спинка —
спи́нка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
спинка —
Спи́нка; спі́нка, частіше мн. Запонка, застібка, гапличок. Пара спінок до маншетів з маркою “Garantie”. 1 гарнітур, складаючий ся з 5 штук спінок до ковняриків (Б., 1900, рекл.
Українська літературна мова на Буковині
-
спинка —
[спинка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок
Орфоепічний словник української мови
-
спинка —
-и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до спина 1). 2》 Опора для спини у стільці, дивані, кріслі, лаві і т. ін. 3》 Деталь одягу, яка покриває задню частину тулуба. 4》 Те саме, що корінець 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
спинка —
СПИ́НКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до спи́на 1. Дитина, ще не міцна в спинці, незабаром втомилась сидіти, хитнулась, перекинулась (Леся Українка); Шийка в неї була тоненька, так що через платтячко проступали хребці, і коли вона нахилилася...
Словник української мови у 20 томах
-
спинка —
спи́нка пряжка (ст): Вони зналися вже від дуже давна. Тоді, як Гібель продавав по вулицях мосяжні й сталеві спинки, а він почав працювати при закладанні каналів і на будовах (Нижанківський); Показує мені взірець спинки до вояцького пояса, прикрашеної львом (Боберський)||спряжка
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
спинка —
КОРІНЕ́ЦЬ (місце, де зшиті аркуші книжки, зошита тощо, або частина палітурки, що закриває це місце), СПИ́НКА, ХРЕБЕ́Т діал. Томик Майн Ріда, видертий з оправи, валявся тут же догори корінцем (Ю.
Словник синонімів української мови
-
спинка —
Спи́нка, -нки, -нці; спи́нки, -нок
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
спинка —
СПИ́НКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до спи́на 1. Дитина, ще не міцна в спинці, незабаром втомилась сидіти, хитнулась, перекинулась (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах