спинка
СПИ́НКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до спи́на 1.
Дитина, ще не міцна в спинці, незабаром втомилась сидіти, хитнулась, перекинулась (Леся Українка);
Шийка в неї була тоненька, так що через платтячко проступали хребці, і коли вона нахилилася, щоб знову збирати ягідки, то спинка вигнулася (Григорій Тютюнник);
Я впіймала одно поросятко та хотіла погратись та погладити по спинці (І. Нечуй-Левицький);
Кішка спинку вигинає, на Маринку поглядає (Н. Забіла).
2. Опора для спини у стільці, дивані, кріслі, лаві і т. ін.
Кругом світлиці стояли прості, непомальовані, з високими спинками стільці (І. Нечуй-Левицький);
Я сиджу мовчки коло панни Анелі, чую ззаду високу спинку саней (М. Коцюбинський);
Він сперся на спинку свого крісла (Г. Хоткевич);
Шинок .. Вздовж стола лави з спинками (Леся Українка);
Огир одкинувся на спинку канапи (А. Головко).
3. Деталь одягу, яка покриває задню частину тулуба.
В сукнях широко застосовується силует з “летючою” спинкою, розширеною від лінії пройми в нарядних платтях (з наук. літ.);
Передусім [при розкроюванні матеріалу] вирішували структурні лінії, що утворюються внаслідок з'єднання .. спинки, пілочок та рукавів (з наук. літ.).
4. Те саме, що коріне́ць 2.
Кімната на другому поверсі була .. кабінетом господаря. Тут стояли шафи з книжками в гарних палітурках, з шкіряними в золоті спинками (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)