співуха —
співу́ха іменник жіночого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
співуха —
-и, розм. Жін. до співун.
Великий тлумачний словник сучасної мови
співуха —
СПІВУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до співу́н. До співу співуха додавала вирази руками, станом (Панас Мирний); Прочинилися двері, і на порозі його маленького кабінету стала Наталя, відома співуха та пересмішниця (Ю. Збанацький).
Словник української мови у 20 томах
співуха —
СПІВУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до співу́н. До співу співуха додавала вирази руками, станом (Мирний, III, 1954, 273); Прочинилися двері, і на порозі його маленького кабінету стала Наталя, відома співуха та пересмішниця (Збан., Сеспель, 1961, 416).
Словник української мови в 11 томах