співуха

СПІВУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до співу́н.

До співу співуха додавала вирази руками, станом (Мирний, III, 1954, 273);

Прочинилися двері, і на порозі його маленького кабінету стала Наталя, відома співуха та пересмішниця (Збан., Сеспель, 1961, 416).

Значення в інших словниках

1. співуха — співу́ха іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. співуха — -и, розм. Жін. до співун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. співуха — СПІВУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до співу́н. До співу співуха додавала вирази руками, станом (Панас Мирний); Прочинилися двері, і на порозі його маленького кабінету стала Наталя, відома співуха та пересмішниця (Ю. Збанацький).  Словник української мови у 20 томах
4. співуха — Співуха, -хи ж. Пѣвунья. Співуха невсипуща. Мир. ХРВ. 113.  Словник української мови Грінченка