спінь

Спінь, -ня

м. Острый конецъ веретена какъ обыкновеннаго, такъ и входящаго въ составъ сложныхъ снарядовъ, напр. гонч. круга. Шух. І. 148, 257, 262.

Значення в інших словниках

1. спінь — -я, ч., зах. Гострий кінець веретена.  Великий тлумачний словник сучасної мови