спір

Спір, спо́ру

м.

1) Споръ. Ні спору, ні ласки. Ном. № 7622.

2) Спорость, успѣшность въ работѣ. У їх великий спір у молочі. Кіевск. у. Постаріли ми ще за сі годи, — нема й того спору в руках, що й тоді був. Г. Барв. 503.

3) ? То були відьми і збірала спір із жита, щоб не було уроджаю. Грин. І. 284.

4) Астма. Шух. І. 36.

5) Нагроможденныя кучи вскрывшагося и снова смерзшагося льда. Вх. Уг. 268.

Значення в інших словниках

1. спір — спір 1 іменник чоловічого роду словесне змагання спір 2 іменник чоловічого роду швидкість розм.  Орфографічний словник української мови
2. спір — див. СУПЕРЕЧКА; (в руках) спритність, швидкість, вправність, умілість, хист, спіх, моторність; спірка; п-к СПІРНИЙ, дискусійний, полемічний, г. контроверсійний.  Словник синонімів Караванського
3. спір — I спору, ч. 1》 Словесне змагання; обговорення чого-небудь двома або кількома особами, в якому кожна зі сторін обстоює свою думку, свою правоту. || Полеміка (звичайно в пресі) з різних питань науки, літератури, політики і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спір — Суперека, суперечка, суперечність, суперечливість  Словник чужослів Павло Штепа
5. спір — СПІР¹, спо́ру, ч. 1. Словесне змагання; обговорення чого-небудь двома або кількома особами, в якому кожна з сторін обстоює свою думку, свою правоту. Оце, закінчивши сівбу І маючи дозвілля, Відпочиваємо добу (Сьогодні в нас неділя).  Словник української мови у 20 томах
6. спір — СУПЕРЕ́ЧКА (словесне змагання між двома або кількома особами, при якому кожна із сторін обстоює свою правоту), СПІР, СПІ́РКА, ДИСКУ́СІЯ розм., СУПЕРЕ́КА діал., ПЕРЕ́ЧКА діал.; ПОЄДИ́НОК, ГЕРЦЬ, ПРЯ заст. книжн.  Словник синонімів української мови
7. спір — Спір, спо́ру, -рові; спо́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. спір — СПІР¹, спо́ру, ч. 1. Словесне змагання; обговорення чого-небудь двома або кількома особами, в якому кожна з сторін обстоює свою думку, свою правоту. — Основою нашого спору нехай буде.. атеїзм… (Хотк.  Словник української мови в 11 томах