стремінце

Стремінце, -ця

с.

1) ум. отъ стремено.

2) У мастеровъ, льющихъ изъ мѣди: деревянныя стѣнки для глиняной формы, въ которой отливается предметъ: гибкая дощечка, концы которой сведены и сцѣплены въ зарубкахъ, въ средину набивается глина; по минованіи надобности концы разнимаются и стремінце снимается съ формы. Шух. I. 281, 283.

Значення в інших словниках

1. стремінце — стремі́нце́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири стремі́нця́  Орфографічний словник української мови
2. стремінце — СТРЕМІ́НЦЕ́, і́нця́, с., анат. Те саме, що стреме́но́ 2. Отосклероз. Уражена остання ланка в ланцюгу слухових кісточок – стремінце. Його стиснуло чужорідне утворення, позбавило можливості коливатися. Тому й не чує людина (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. стремінце — -інця, с., анат. Зменш.-пестл. до стремено 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стремінце — СТРЕМІ́НЦЕ́, і́нця́, с., анат. Зменш.-пестл. до стреме́но́ 2. Отосклероз. Уражена остання ланка в ланцюгу слухових кісточок — стремінце. Його стиснуло чужорідне утворення, позбавило можливості коливатися. Тому й не чує людина (Наука.., 2, 1967, 16).  Словник української мови в 11 томах