стрига

Стри́га, -ги

об. Низко остриженный. Стрига-мокотига! — такъ дразнятъ дѣти сильно остриженныхъ товарищей. Ном. № 9281. ум. стрижка.

Значення в інших словниках

1. стрига — СТРИ́ГА, и, ж., розм. Коротко обстрижена покритка. [Відьма:] Дітей, бачся [бач], годувала Та в засік ховала. Та очіпок, се вже вранці, Клоччям вимощала, Щоб не знать було, що стрига (Т. Шевченко).  Словник української мови у 20 томах
2. стрига — -и, ж., розм. Коротко обстрижена покритка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. стрига — СТРИ́ГА, и, ж., розм. Коротко обстрижена покритка. [Відьма:] Дітей, бачся [бач], годувала Та в засік ховала. Та очіпок, се вже вранці, Клоччям вимощала, Щоб не знать було, що стрига (Шевч., II, 1963, 311).  Словник української мови в 11 томах