стрига

СТРИ́ГА, и, ж., розм.

Коротко обстрижена покритка.

[Відьма:] Дітей, бачся [бач], годувала Та в засік ховала. Та очіпок, се вже вранці, Клоччям вимощала, Щоб не знать було, що стрига (Т. Шевченко).

Значення в інших словниках

1. стрига — -и, ж., розм. Коротко обстрижена покритка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. стрига — СТРИ́ГА, и, ж., розм. Коротко обстрижена покритка. [Відьма:] Дітей, бачся [бач], годувала Та в засік ховала. Та очіпок, се вже вранці, Клоччям вимощала, Щоб не знать було, що стрига (Шевч., II, 1963, 311).  Словник української мови в 11 томах
3. стрига — Стри́га, -ги об. Низко остриженный. Стрига-мокотига! — такъ дразнятъ дѣти сильно остриженныхъ товарищей. Ном. № 9281. ум. стрижка.  Словник української мови Грінченка