стійний

Стійний, -а, -е

1) Цѣнный, стоющій. Желех. Цей кінь спойніший за того. Черк. у.

2) Достойный. Правда 1867, 85. Стойний чоловік. Черк. у.

Значення в інших словниках

1. стійний — сті́йний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. стійний — див. цінний  Словник синонімів Вусика
3. стійний — СТІ́ЙНИЙ, а, е, рідко. Вартий уваги; цінний. Де праця наша стійна та тривка, Любов до краю щира та палка? (П. Грабовський); // Достойний, гідний. Це стійна людина.  Словник української мови у 20 томах
4. стійний — стойний, -а, -е, рідко. Вартий уваги; цінний. || Достойний, гідний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стійний — ГІ́ДНИЙ (який заслуговує чого-небудь), ДОСТО́ЙНИЙ, ВА́РТИЙ (ВАРТ), СТІ́ЙНИЙ, ГО́ДНИЙ (ГО́ДЕН) розм., ВА́РТНИЙ діал. Народе мій, Яких пісень ти гідний, Якої слави гідний на землі (М.  Словник синонімів української мови
6. стійний — СТІ́ЙНИЙ, а, е, рідко. Вартий уваги; цінний. Де праця наша стійна та тривка, Любов до краю щира та палка? (Граб., І, 1959, 155); // Достойний, гідний. Це стійна людина.  Словник української мови в 11 томах