судитися
Суди́тися, -джу́ся, -дишся
гл.
1) Судиться. З багатим не судися, а з дужим не борися. Ном. № 1099.
2) Совѣтоваться, обсуждать. Накинули на єї верьовку, зв'язали єї і судяться: шо їй зробити? Чуб. І. 199.
3) Предопредѣлиться, опредѣлиться, предназначиться. А я руда родилася, чорнявому судилася. Чуб. V. 199. Судилася злая доля, — мушу пропадати. Рудч. Чп. 180. Вона ж тобі, брате, дружиною не судилася. Мет. 80.
Словник української мови Грінченка