судитися

Позиватися, правуватися, процесуватися, тягатися по судах; (кому) випадати на долю.

Значення в інших словниках

1. судитися — суди́тися дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. судитися — [судитиес'а] -уджус'а, -удиес':а, -удиец':а, -уд'ац':а; нак. -дис'а, -д'іц':а  Орфоепічний словник української мови
3. судитися — Таланити, наталанювати, наталанити, понаталанювати, обталанювати, обталанити, пообталанювати, поталанювати, поталанити, уталанювати, уталанити, випадати, випасти, повипадати  Словник чужослів Павло Штепа
4. судитися — СУДИ́ТИСЯ, суджу́ся, су́дишся, недок. і док. 1. тільки недок. Звертатися до суду, мати справу з судом. Ворогували [Онисько і Василь] отак дома, ворогували, та хтось пораїв судитися (Панас Мирний); // з ким і без дод.  Словник української мови у 20 томах
5. судитися — суджуся, судишся, недок. і док. 1》 тільки недок. Звертатися до суду, мати справу з судом. || з ким і без додатка. Вести судовий процес проти кого-небудь. 2》 тільки недок. Притягатися до судової відповідальності. 3》 кому, чому і з інфін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. судитися — СУДИ́ТИСЯ (вести судову справу з кимсь), ТЯГА́ТИСЯ розм., ПОЗИВА́ТИ, ПОЗИВА́ТИСЯ заст., ПРОЦЕСУВА́ТИСЯ діал., ПРАВУВА́ТИСЯ діал. Давай (Онисько і Василь) судитися.  Словник синонімів української мови
7. судитися — СУДИ́ТИСЯ, суджу́ся, су́дишся, недок. і док. 1. тільки недок. Звертатися до суду, мати справу з судом. Ворогували [Онисько і Василь] отак дома, ворогували, та хтось пораїв судитися (Мирний, І, 1949, 218); — Подивіться в нарсуді нашому...  Словник української мови в 11 томах
8. судитися — Суди́тися, -джу́ся, -дишся гл. 1) Судиться. З багатим не судися, а з дужим не борися. Ном. № 1099. 2) Совѣтоваться, обсуждать. Накинули на єї верьовку, зв'язали єї і судяться: шо їй зробити? Чуб. І. 199. 3) Предопредѣлиться, опредѣлиться, предназначиться.  Словник української мови Грінченка