судитися —
СУДИ́ТИСЯ, суджу́ся, су́дишся, недок. і док. 1. тільки недок. Звертатися до суду, мати справу з судом. Ворогували [Онисько і Василь] отак дома, ворогували, та хтось пораїв судитися (Панас Мирний); // з ким і без дод.
Словник української мови у 20 томах
судитися —
суджуся, судишся, недок. і док. 1》 тільки недок. Звертатися до суду, мати справу з судом. || з ким і без додатка. Вести судовий процес проти кого-небудь. 2》 тільки недок. Притягатися до судової відповідальності. 3》 кому, чому і з інфін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
судитися —
СУДИ́ТИСЯ (вести судову справу з кимсь), ТЯГА́ТИСЯ розм., ПОЗИВА́ТИ, ПОЗИВА́ТИСЯ заст., ПРОЦЕСУВА́ТИСЯ діал., ПРАВУВА́ТИСЯ діал. Давай (Онисько і Василь) судитися.
Словник синонімів української мови
судитися —
СУДИ́ТИСЯ, суджу́ся, су́дишся, недок. і док. 1. тільки недок. Звертатися до суду, мати справу з судом. Ворогували [Онисько і Василь] отак дома, ворогували, та хтось пораїв судитися (Мирний, І, 1949, 218); — Подивіться в нарсуді нашому...
Словник української мови в 11 томах
судитися —
Суди́тися, -джу́ся, -дишся гл. 1) Судиться. З багатим не судися, а з дужим не борися. Ном. № 1099. 2) Совѣтоваться, обсуждать. Накинули на єї верьовку, зв'язали єї і судяться: шо їй зробити? Чуб. І. 199. 3) Предопредѣлиться, опредѣлиться, предназначиться.
Словник української мови Грінченка