Значення в інших словниках
-
сівба —
сівба́ іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
сівба —
[с'іўба] -би, д. і м. -б'і
Орфоепічний словник української мови
-
сівба —
СІВБА́, и́, ж. 1. Дія за знач. сі́яти 1. Прокіп хазяйнував на панськім полі, орав на зяб, кінчав пізню сівбу (М. Коцюбинський); З лісу носимо насіння Для сівби: Тут і ясені, і клени, І дуби (Г.
Словник української мови у 20 томах
-
сівба —
-и, ж. 1》 Дія за знач. сіяти 1). 2》 Час, період, коли сіють.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
сівба —
Сівба́, -би́ і сійба́, -би́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
сівба —
СІВБА́, и́, ж. 1. Дія за знач. сі́яти 1. Прокіп хазяйнував на панськім полі, орав на зяб, кінчав пізню сівбу (Коцюб., II, 1955, 95); З лісу носимо насіння Для сівби: Тут і ясені, і клени, І дуби (Бойко, Ростіть..
Словник української мови в 11 томах