Словник української мови в 11 томах

сівба

СІВБА́, и́, ж.

1. Дія за знач. сі́яти 1.

Прокіп хазяйнував на панськім полі, орав на зяб, кінчав пізню сівбу (Коцюб., II, 1955, 95);

З лісу носимо насіння Для сівби: Тут і ясені, і клени, І дуби (Бойко, Ростіть.., 1959, 24);

Велику користь мінеральні добрива дають, якщо вносити їх у рядки під час сівби (Хлібороб Укр., 6, 1965, 5).

∆ Борозе́нна сівба́ — спосіб посіву зернових культур борознами;

Вузькоря́дна сівба́ — спосіб посіву зернових колоскових культур, трав, льону, гороху, люпину і т. ін. рядками з вузьким міжряддям.

Перехресна і вузькорядна сівба колоскових культур, що дає приріст врожаю 1,5-3 центнери з гектара, стала в колгоспах звичайним агротехнічним заходом (Наука.., 6, 1956, 27);

Гніздова́ сівба́ див. гніздови́й;

Квадра́тно-гніздова́ сівба́ — спосіб посіву просапних культур гніздами з прямолінійним розплануванням їх у поздовжньому і поперечному напрямках;

Перехре́сна сівба́ — спосіб посіву зернових, коли половину встановленої норми висіву насіння сіють звичайним рядковим способом уздовж поля, а другу половину — впоперек.

Недоліком перехресної сівби є те, що другий слід можна починати лише після закінчення передпосівного обробітку грунту на всій ділянці поля (Механ. і електриф.., 1953, 50);

Рядко́ва́ сівба́ див. рядко́ви́й;

Широкоря́дна (широкорядко́ва́) сівба́ — спосіб посіву просапних культур рядками з широким міжряддям.

Широкорядкову сівбу таких просапних культур, як цукрові буряки, бавовник, кукурудза, соняшник та інші, проводять спеціалізованими сівалками (Механ. і електриф.., 1953, 51).

2. Час, період, коли сіють.

Тієї ж весни й віддали Остапа в економію в погоничі на всю сівбу (Головко, II, 1957, 209);

На косовиці сіна або сівбі Герман Карпович без кінця сипав прислів’ями (Мас., Роман.., 1970, 36).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. сівба — сівба́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. сівба — [с'іўба] -би, д. і м. -б'і  Орфоепічний словник української мови
  3. сівба — СІВБА́, и́, ж. 1. Дія за знач. сі́яти 1. Прокіп хазяйнував на панськім полі, орав на зяб, кінчав пізню сівбу (М. Коцюбинський); З лісу носимо насіння Для сівби: Тут і ясені, і клени, І дуби (Г.  Словник української мови у 20 томах
  4. сівба — -и, ж. 1》 Дія за знач. сіяти 1). 2》 Час, період, коли сіють.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сівба — Сівба́, -би́ і сійба́, -би́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сівба — Сівба, -би ж. Сѣяніе. Гн. і. 78.  Словник української мови Грінченка