Великий тлумачний словник сучасної мови

сівба

сівба́

-и, ж.

1》 Дія за знач. сіяти 1).

2》 Час, період, коли сіють.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. сівба — сівба́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. сівба — [с'іўба] -би, д. і м. -б'і  Орфоепічний словник української мови
  3. сівба — СІВБА́, и́, ж. 1. Дія за знач. сі́яти 1. Прокіп хазяйнував на панськім полі, орав на зяб, кінчав пізню сівбу (М. Коцюбинський); З лісу носимо насіння Для сівби: Тут і ясені, і клени, І дуби (Г.  Словник української мови у 20 томах
  4. сівба — Сівба́, -би́ і сійба́, -би́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. сівба — СІВБА́, и́, ж. 1. Дія за знач. сі́яти 1. Прокіп хазяйнував на панськім полі, орав на зяб, кінчав пізню сівбу (Коцюб., II, 1955, 95); З лісу носимо насіння Для сівби: Тут і ясені, і клени, І дуби (Бойко, Ростіть..  Словник української мови в 11 томах
  6. сівба — Сівба, -би ж. Сѣяніе. Гн. і. 78.  Словник української мови Грінченка