сіверко —
I -а, ч., діал. Холодний, пронизливий вітер. II діал. Присл. до сіверкий. || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сіверко —
СІ́ВЕРКО¹, а, ч., діал. Холодний, пронизливий вітер. Лютий сіверко повіяв, Вітер неласкавий (Л. Первомайський); Із кленів, кружляючи, мідне Вже сіверко листя несе (П. Дорошко). СІ́ВЕРКО², діал. Присл. до сі́веркий; // у знач. пред. Надворі було сіверко (Олесь Досвітній).
Словник української мови у 20 томах
сіверко —
ВІ́ТЕР (більший або менший рух повітря в горизонтальному напрямі), ВІТРОВІ́Й поет., ВІТРИ́ЛО фольк.; ЛЕ́ГІТ (легкий вітерець), ЛЕГКОВІ́Й поет.
Словник синонімів української мови
сіверко —
СІ́ВЕРКО¹, а, ч., діал. Холодний, пронизливий вітер. Лютий сіверко повіяв, Вітер неласкавий (Перв., З глибини, 1956, 265); Із кленів, кружляючи, мідне Вже сіверко листя несе (Дор., Серед степу.., 1952, 93). СІ́ВЕРКО², діал. Присл. до сі́веркий; // у знач.
Словник української мови в 11 томах