Словник української мови Грінченка

сідло

Сідло́, -ла

с. Сѣдло. Кінь знає, як му сідло долігає. Ном. № 2358. ум. сіделко, сідельце, сіделечко. АД. І. 10. Грин. III. 175.

---------------

Сідло, -ла

с. Мѣсто, гдѣ садятся рыбаки удить рыбу. Васильк. у.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. сідло — сідло́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. сідло — Кульбака, (дерев'яне) тарниця, (в горах) П. сідловина, сідельце  Словник синонімів Караванського
  3. сідло — [с'ідло] -дла, м. (ў) -д'л'і, мн. с'ідла, с'ідеил два с'ідла  Орфоепічний словник української мови
  4. сідло — СІДЛО́, а́, с. 1. Упряж для їзди верхи – сидіння для вершника, яке прикріплюють на спині коня, мула і т. ін. В IV –III ст. до н. е. у скіфів існували м'які сідла, відомі із зображень коней і за знахідками в могилах.  Словник української мови у 20 томах
  5. сідло — сідло́: ◊ пасу́є як корові сідло́ → пасувати  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. сідло — А, с. 1. Стілець. А є десь вільне сідло: так хочеться посадити свої кістки! 2. Унітаз.  Словник сучасного українського сленгу
  7. сідло — I с`ідло-а, с., діал. Місце, де розсаджуються рибалки. II сідл`о-а, с. 1》 Упряж для їзди верхи – сидіння для вершника, яке прикріплюють на спині коня, мула і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. сідло — Частина спорядження для їзди верхи, полегшує сидіння та їзду на коні.  Універсальний словник-енциклопедія
  9. сідло — вибива́ти / ви́бити з сідла́ кого. 1. Позбавляти кого-небудь певного становища, упевненості в собі і т. ін. Недовго, дуже недовго правив селом Мушатешті примар Меліжару. Невпинна хвиля народного гніву вибила його з сідла (М. Чабанівський).  Фразеологічний словник української мови
  10. сідло — СІДЛО́ (пристосування для їзди верхи на коні, мулі і т. ін.), КУЛЬБА́КА заст.; ТА́РНИЦЯ діал. (дерев'яне). Яресько, підлетівши до коня, швидко відв'язав його, скочив у сідло (О. Гончар); За тиждень вернувся і привіз хлопчика на кульбаці, літ дев'яти (М. Старицький).  Словник синонімів української мови
  11. сідло — Сідло́, -ла́, -лу́; сі́дла, сі́дел  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. сідло — СІДЛО́¹, а́, с. 1. Упряж для їзди верхи — сидіння для вершника, яке прикріплюють на спині коня, мула і т. ін. В IV-III ст. до н. е. у скіфів існували м’які сідла, відомі із зображень коней і за знахідками в могилах.  Словник української мови в 11 томах