сідло

СІДЛО́, а́, с.

1. Упряж для їзди верхи – сидіння для вершника, яке прикріплюють на спині коня, мула і т. ін.

В IV –III ст. до н. е. у скіфів існували м'які сідла, відомі із зображень коней і за знахідками в могилах. Стремен у скіфський час ще не було (з наук. літ.);

Коло коня стоїть Грегор і одв'язує од сідла здорового мішка (І. Нечуй-Левицький);

Матвійкові боязко. Високий кінь, і ще ніколи хлопець у сідлі не сидів (О. Донченко);

Втомлений, чіплявсь він До сідла свого ослятка (Леся Українка);

Ви спали, поклавши під голови сідла, Розбивши ворожий загін уночі (В. Мисик);

* Образно. Половецькі річки руським золотом наситив [Ігор]. А сам з золотого сідла у невільницьке переступив... (Панас Мирний);

// Шкіряне сидіння велосипеда, мотоцикла.

Коло ганку скочив [Грім] у сідло свого мотоцикла і заревів мотором (В. Кучер).

2. Те саме, що сідлови́на 1.

Ходімо, де яйли обочини скелясті І темний оксамит Гурзуфського сідла Злила в єдине тло напівпрозора мла (М. Зеров).

3. техн. Назва деталей для насадки, опори чого-небудь.

В зовнішньому фланці [насоса] встановлено робочий клапан, що складається з стакана, пружини, сідла і шарика (з наук. літ.);

Для того, щоб забезпечити щільне прилягання робочої поверхні клапана до сідла при роботі двигуна, необхідно між штовхачем і стержнем клапана залишати зазор від 0,15 до 0,45 мм (з навч. літ.).

4. Частина баранячої або телячої туші, що міститься біля нирок.

У баранячих туш іноді вирубують сідло, а від корейок туш телят і свиней відрізають поперекову частину (з наук.-попул. літ.).

Бра́ти / взя́ти (поста́вити) під сідло́ див. бра́ти;

Ходи́ти (бу́ти і т. ін.) під сідло́м див. ходи́ти.

◇ Ви́бити (ви́садити) з сідла́ (заст. з кульба́ки) див. вибива́ти;

Ви́летіти із сідла́ див. виліта́ти;

(1) Як (мов, ні́би і т. ін.) коро́ві сідло́, ірон.:

а) (зі сл. личить, пристало і т. ін.) уживається для вираження повного заперечення змісту зазначених слів; зовсім не (личить, пристало).

[Охрім (до Гордія):] Ай пристало [вбрання] тобі, як корові сідло! (М. Кропивницький);

[Гервасій:] Я переконався, що нам дворянство .. личить, як корові сідло (І. Карпенко-Карий);

Лукавець, гетьманський прихвостень, ще недавнечно сам ходив у драній свиті, соболиний ковнір личить йому як корові сідло (Ю. Мушкетик);

б) зовсім не підходить що-небудь.

– Для літньої жінки ці маки, пробачте, як корові сідло (І. Муратов);

– Пристойний тон тобі однаково, що корові сідло (В. Козаченко).

Значення в інших словниках

1. сідло — сідло́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сідло — Кульбака, (дерев'яне) тарниця, (в горах) П. сідловина, сідельце  Словник синонімів Караванського
3. сідло — [с'ідло] -дла, м. (ў) -д'л'і, мн. с'ідла, с'ідеил два с'ідла  Орфоепічний словник української мови
4. сідло — сідло́: ◊ пасу́є як корові сідло́ → пасувати  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. сідло — А, с. 1. Стілець. А є десь вільне сідло: так хочеться посадити свої кістки! 2. Унітаз.  Словник сучасного українського сленгу
6. сідло — I с`ідло-а, с., діал. Місце, де розсаджуються рибалки. II сідл`о-а, с. 1》 Упряж для їзди верхи – сидіння для вершника, яке прикріплюють на спині коня, мула і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. сідло — Частина спорядження для їзди верхи, полегшує сидіння та їзду на коні.  Універсальний словник-енциклопедія
8. сідло — вибива́ти / ви́бити з сідла́ кого. 1. Позбавляти кого-небудь певного становища, упевненості в собі і т. ін. Недовго, дуже недовго правив селом Мушатешті примар Меліжару. Невпинна хвиля народного гніву вибила його з сідла (М. Чабанівський).  Фразеологічний словник української мови
9. сідло — СІДЛО́ (пристосування для їзди верхи на коні, мулі і т. ін.), КУЛЬБА́КА заст.; ТА́РНИЦЯ діал. (дерев'яне). Яресько, підлетівши до коня, швидко відв'язав його, скочив у сідло (О. Гончар); За тиждень вернувся і привіз хлопчика на кульбаці, літ дев'яти (М. Старицький).  Словник синонімів української мови
10. сідло — Сідло́, -ла́, -лу́; сі́дла, сі́дел  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. сідло — СІДЛО́¹, а́, с. 1. Упряж для їзди верхи — сидіння для вершника, яке прикріплюють на спині коня, мула і т. ін. В IV-III ст. до н. е. у скіфів існували м’які сідла, відомі із зображень коней і за знахідками в могилах.  Словник української мови в 11 томах
12. сідло — Сідло́, -ла с. Сѣдло. Кінь знає, як му сідло долігає. Ном. № 2358. ум. сіделко, сідельце, сіделечко. АД. І. 10. Грин. III. 175. --------------- Сідло, -ла с. Мѣсто, гдѣ садятся рыбаки удить рыбу. Васильк. у.  Словник української мови Грінченка