сідло
СІДЛО́, а́, с.
1. Упряж для їзди верхи – сидіння для вершника, яке прикріплюють на спині коня, мула і т. ін.
В IV –III ст. до н. е. у скіфів існували м'які сідла, відомі із зображень коней і за знахідками в могилах. Стремен у скіфський час ще не було (з наук. літ.);
Коло коня стоїть Грегор і одв'язує од сідла здорового мішка (І. Нечуй-Левицький);
Матвійкові боязко. Високий кінь, і ще ніколи хлопець у сідлі не сидів (О. Донченко);
Втомлений, чіплявсь він До сідла свого ослятка (Леся Українка);
Ви спали, поклавши під голови сідла, Розбивши ворожий загін уночі (В. Мисик);
* Образно. Половецькі річки руським золотом наситив [Ігор]. А сам з золотого сідла у невільницьке переступив... (Панас Мирний);
// Шкіряне сидіння велосипеда, мотоцикла.
Коло ганку скочив [Грім] у сідло свого мотоцикла і заревів мотором (В. Кучер).
2. Те саме, що сідлови́на 1.
Ходімо, де яйли обочини скелясті І темний оксамит Гурзуфського сідла Злила в єдине тло напівпрозора мла (М. Зеров).
3. техн. Назва деталей для насадки, опори чого-небудь.
В зовнішньому фланці [насоса] встановлено робочий клапан, що складається з стакана, пружини, сідла і шарика (з наук. літ.);
Для того, щоб забезпечити щільне прилягання робочої поверхні клапана до сідла при роботі двигуна, необхідно між штовхачем і стержнем клапана залишати зазор від 0,15 до 0,45 мм (з навч. літ.).
4. Частина баранячої або телячої туші, що міститься біля нирок.
У баранячих туш іноді вирубують сідло, а від корейок туш телят і свиней відрізають поперекову частину (з наук.-попул. літ.).
Бра́ти / взя́ти (поста́вити) під сідло́ див. бра́ти;
Ходи́ти (бу́ти і т. ін.) під сідло́м див. ходи́ти.
◇ Ви́бити (ви́садити) з сідла́ (заст. з кульба́ки) див. вибива́ти;
Ви́летіти із сідла́ див. виліта́ти;
(1) Як (мов, ні́би і т. ін.) коро́ві сідло́, ірон.:
а) (зі сл. личить, пристало і т. ін.) уживається для вираження повного заперечення змісту зазначених слів; зовсім не (личить, пристало).
[Охрім (до Гордія):] Ай пристало [вбрання] тобі, як корові сідло! (М. Кропивницький);
[Гервасій:] Я переконався, що нам дворянство .. личить, як корові сідло (І. Карпенко-Карий);
Лукавець, гетьманський прихвостень, ще недавнечно сам ходив у драній свиті, соболиний ковнір личить йому як корові сідло (Ю. Мушкетик);
б) зовсім не підходить що-небудь.
– Для літньої жінки ці маки, пробачте, як корові сідло (І. Муратов);
– Пристойний тон тобі однаково, що корові сідло (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)