сідло —
сідло́ іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
сідло —
Кульбака, (дерев'яне) тарниця, (в горах) П. сідловина, сідельце
Словник синонімів Караванського
сідло —
СІДЛО́, а́, с. 1. Упряж для їзди верхи – сидіння для вершника, яке прикріплюють на спині коня, мула і т. ін. В IV –III ст. до н. е. у скіфів існували м'які сідла, відомі із зображень коней і за знахідками в могилах.
Словник української мови у 20 томах
сідло —
сідло́: ◊ пасу́є як корові сідло́ → пасувати
Лексикон львівський: поважно і на жарт
сідло —
А, с. 1. Стілець. А є десь вільне сідло: так хочеться посадити свої кістки! 2. Унітаз.
Словник сучасного українського сленгу
сідло —
I с`ідло-а, с., діал. Місце, де розсаджуються рибалки. II сідл`о-а, с. 1》 Упряж для їзди верхи – сидіння для вершника, яке прикріплюють на спині коня, мула і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сідло —
Частина спорядження для їзди верхи, полегшує сидіння та їзду на коні.
Універсальний словник-енциклопедія
сідло —
вибива́ти / ви́бити з сідла́ кого. 1. Позбавляти кого-небудь певного становища, упевненості в собі і т. ін. Недовго, дуже недовго правив селом Мушатешті примар Меліжару. Невпинна хвиля народного гніву вибила його з сідла (М. Чабанівський).
Фразеологічний словник української мови
сідло —
СІДЛО́ (пристосування для їзди верхи на коні, мулі і т. ін.), КУЛЬБА́КА заст.; ТА́РНИЦЯ діал. (дерев'яне). Яресько, підлетівши до коня, швидко відв'язав його, скочив у сідло (О. Гончар); За тиждень вернувся і привіз хлопчика на кульбаці, літ дев'яти (М. Старицький).
Словник синонімів української мови
сідло —
СІДЛО́¹, а́, с. 1. Упряж для їзди верхи — сидіння для вершника, яке прикріплюють на спині коня, мула і т. ін. В IV-III ст. до н. е. у скіфів існували м’які сідла, відомі із зображень коней і за знахідками в могилах.
Словник української мови в 11 томах
сідло —
Сідло́, -ла с. Сѣдло. Кінь знає, як му сідло долігає. Ном. № 2358. ум. сіделко, сідельце, сіделечко. АД. І. 10. Грин. III. 175. --------------- Сідло, -ла с. Мѣсто, гдѣ садятся рыбаки удить рыбу. Васильк. у.
Словник української мови Грінченка