темнота

Темнота, -ти

ж.

1) Тьма, потемки. А що мені даси, як я виведу тебе із цієї темноти? Рудч. Ск. І. 101. Темнота обняла її зразу. Мир. Пов. II. 55.

2) Невѣжество.

3) соб. Темные, непросвѣщенные люди. А безрозумна темнота до Дніпра прожогом рине. К. МБ. III. 243.

4) Въ загадкѣ: волкъ. ХС. III. 65.

Значення в інших словниках

1. темнота — темно́та́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. темнота — див. темрява  Словник синонімів Вусика
3. темнота — Темрява, темнина, темінь, темність, потемок, пітьма, морок  Словник чужослів Павло Штепа
4. темнота — ТЕМНО́ТА́, о́ти́, ж. 1. Відсутність світла, освітлення; темінь. Любе місяця сіяння Прожене темноту ночі (Леся Українка); І враз – з постелі в темноті недремний дух мене підкинув (П.  Словник української мови у 20 томах
5. темнота — -оти, ж. 1》 Відсутність світла, освітлення; темінь. || Темне, не освітлене або погано освітлене місце, не освітлений простір. || перен. Про втрату свідомості, непритомний стан. || Час, коли не світить сонце; пізній вечір, ніч. 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. темнота — НЕВІ́ГЛАС (неосвічена людина), НЕ́УК, ПРОФА́Н (у якій-небудь галузі); ТЕМНОТА́ зневажл. (про неосвічену або відсталу людину); НЕДО́УК (малоосвічена, погано обізнана з чим-небудь людина); НЕЗНА́ЙКО розм.  Словник синонімів української мови
7. темнота — Темно́та, -ти, -ті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. темнота — ТЕМНО́ТА́, о́ти́, ж. 1. Відсутність світла, освітлення; темінь. Любе місяця сіяння Прожене темноту ночі (Л. Укр., IV, 1954, 111); І враз — з постелі в темноті недремний дух мене підкинув (Тич.  Словник української мови в 11 томах