темнота

темно́та

-оти, ж.

1》 Відсутність світла, освітлення; темінь.

|| Темне, не освітлене або погано освітлене місце, не освітлений простір.

|| перен. Про втрату свідомості, непритомний стан.

|| Час, коли не світить сонце; пізній вечір, ніч.

2》 перен. Неосвіченість, відсталість, неуцтво.

3》 зневажл. Про неосвічену, необізнану з чим-небудь або відсталу людину.

4》 заст. Сліпота.

Значення в інших словниках

1. темнота — темно́та́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. темнота — див. темрява  Словник синонімів Вусика
3. темнота — Темрява, темнина, темінь, темність, потемок, пітьма, морок  Словник чужослів Павло Штепа
4. темнота — ТЕМНО́ТА́, о́ти́, ж. 1. Відсутність світла, освітлення; темінь. Любе місяця сіяння Прожене темноту ночі (Леся Українка); І враз – з постелі в темноті недремний дух мене підкинув (П.  Словник української мови у 20 томах
5. темнота — НЕВІ́ГЛАС (неосвічена людина), НЕ́УК, ПРОФА́Н (у якій-небудь галузі); ТЕМНОТА́ зневажл. (про неосвічену або відсталу людину); НЕДО́УК (малоосвічена, погано обізнана з чим-небудь людина); НЕЗНА́ЙКО розм.  Словник синонімів української мови
6. темнота — Темно́та, -ти, -ті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. темнота — ТЕМНО́ТА́, о́ти́, ж. 1. Відсутність світла, освітлення; темінь. Любе місяця сіяння Прожене темноту ночі (Л. Укр., IV, 1954, 111); І враз — з постелі в темноті недремний дух мене підкинув (Тич.  Словник української мови в 11 томах
8. темнота — Темнота, -ти ж. 1) Тьма, потемки. А що мені даси, як я виведу тебе із цієї темноти? Рудч. Ск. І. 101. Темнота обняла її зразу. Мир. Пов. II. 55. 2) Невѣжество. 3) соб. Темные, непросвѣщенные люди. А безрозумна темнота до Дніпра прожогом рине. К. МБ. III. 243. 4) Въ загадкѣ: волкъ. ХС. III. 65.  Словник української мови Грінченка