терник

Терник, -ка

м. Собраніе терновыхъ кустовъ. Терник був густий. Драг. 341. ум. терничо́к.

Значення в інших словниках

1. терник — терни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. терник — ТЕРНИ́К, у́, ч. Зарості терну. Десь у тернику один [соловей] старанно повторює якийсь етюд (С. Васильченко); – Обережно, Михайлику, – тут подряпатись можна, – розводячи обома руками цупкі гілки, Люба зайшла в терник (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
3. терник — -у, ч. Зарості терну.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. терник — ТЕРНИ́К (зарості терну; місце, поросле терном), ТЕРНИ́ мн., ТЕ́РНЯ, ТЕРНИ́НА, ТЕРНИ́ННЯ, ТЕРНИ́ЩА (ТЕРНИ́ЩЕ), ТЕРНОВИ́ЩЕ. Жінки хрестилися й метали грізні погляди на дітей, які занадто близько підбігали до тернику і наражались на небезпеку (Вас.  Словник синонімів української мови
5. терник — ТЕРНИ́К, у́, ч. Зарості терну. Десь у тернику один [соловей] старанно повторює якийсь етюд (Вас., І, 1959, 292); — Обережно, Михайлику, — тут подряпатись можна, — розводячи обома руками цупкі гілки, Люба зайшла в терник (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 61).  Словник української мови в 11 томах