терник
ТЕРНИ́К, у́, ч. Зарості терну.
Десь у тернику один [соловей] старанно повторює якийсь етюд (Вас., І, 1959, 292);
— Обережно, Михайлику, — тут подряпатись можна, — розводячи обома руками цупкі гілки, Люба зайшла в терник (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 61).
Словник української мови (СУМ-11)