товч
Товч, -чі
ж.
1) = дерть изъ смѣси разныхъ хлѣбныхъ зеренъ. Свиня.... заїжана така, наче де товч їла. Драг. 81. Завезти до млина товчі треба, бо нема чим свиней годувати. Н. Вол. у.
2) Что-либо истолченное или растоптанное. Вони ж тут торгуються, а той кінь одно задніми ногами топче яйця, що їх ціла купа в ряду під возом лежала, — та такої товчі наробив. Кобел. у.
Словник української мови Грінченка