товч
ТОВЧ, і, ж., діал.
1. Дерть.
Хитра [Воробеїха],.. мало не щодня приходить за чим-небудь. Коли привезли їй дров, нагадала про сіно для корівки, а привезли сіна, то нагадала про товч, а привезли товчі поросятку, то нагадала про себе (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 182);
Базар був завалений пшеницею, борошном, житом, цукром, горохом, товчею (Кучер, Трудна любов, 1960, 154).
2. Те, що потовчено.
І на морді, і на ратицях свині гусне картопляна товч (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 63).
Словник української мови (СУМ-11)