трутник

Трутник, -ка

м.

1) Отравитель. Рк. Левиц.

2) раст. Polyporus igniarius Fr. ЗЮЗО. І. 132.

Значення в інших словниках

1. трутник — тру́тник іменник чоловічого роду трут рідко  Орфографічний словник української мови
2. трутник — ТРУ́ТНИК, а, ч., рідко. Те саме, що трут¹ 1. Кремінь давав дрібні іскри, і вогкий трутник довго не займався (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
3. трутник — -а, ч., рідко. Те саме, що трут I 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. трутник — ТРУ́ТНИК, а, ч., рідко. Те саме, що трут¹ 1. Кремінь давав дрібні іскри, і вогкий трутник довго не займався (Тулуб, Людолови, І, 1957, 322).  Словник української мови в 11 томах