тулук

Тулук, -ка

м.

1) Медвѣжонокъ, волченокъ. Вовчиха начинить тулуки. Медведиха ужеребила тулуки. Шух. I. 212.

2) = тулун. О. 1862. V. Кух. 39.

Значення в інших словниках

1. тулук — тулу́к іменник чоловічого роду мішок з козячої шкіри рідко  Орфографічний словник української мови
2. тулук — ТУЛУ́К, а́, ч., рідко. Те саме, що тулу́н.  Словник української мови у 20 томах
3. тулук — -а, ч. 1》 рідко. Те саме, що тулун. 2》 Те саме, що тутак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тулук — ТУЛУ́К, а́, ч., рідко. Те саме, що тулу́н.  Словник української мови в 11 томах