тупорилий

Тупори́лий, -а, -е

Тупорылый, имѣющій тупое рыло; глупый. Тупорилі віршомази. Шевч.

Значення в інших словниках

1. тупорилий — тупори́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тупорилий — ТУПОРИ́ЛИЙ, а, е. 1. Який має тупе, широке рило, тупу, широку морду. Капітан посміхається і показує фото .. тупорилого, клаповухого здоровенного пса (з газ.); Тупорила золота рибка з великими прозорими вусами підпливла до скла (В. Собко). 2. перен.  Словник української мови у 20 томах
3. тупорилий — А, -е. Дурний. Інга, вівця тупорила, знову віртуозно з'їжджає з розмови, тому мушу її обережно, аби не помітила, акуратно підштовхувати, кажучи «продовжуй» (А. Дністровий).  Словник сучасного українського сленгу
4. тупорилий — (-а, -е) крим., жрм; зневажл. Дурний; недотепний. На тебе недовірливо зиркають молоді намакіяжені мармизи дівчаток-продавчинь із дурненькими суворими оченятами, наче хочуть сказати, що лох тупорилий до нас завітав <...> (А. Дністровий, Невідомий за вікном). ЯБМ, 2, 435.  Словник жарґонної лексики української мови
5. тупорилий — -а, -е. 1》 Який має тупе, широке рило, тупу, широку морду. 2》 перен., зневажл. Нерозумний, некмітливий, дурний. 3》 розм. Який має тупу, широку передню частину (про предмет).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тупорилий — ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм.  Словник синонімів української мови
7. тупорилий — ТУПОРИ́ЛИЙ, а, е. 1. Який має тупе, широке рило, тупу, широку морду. Капітан посміхається і показує фото.. тупорилого, клаповухого здоровенного пса (Рад. Укр., 20.  Словник української мови в 11 томах