тупорилий
(-а, -е) крим., жрм; зневажл. Дурний; недотепний. На тебе недовірливо зиркають молоді намакіяжені мармизи дівчаток-продавчинь із дурненькими суворими оченятами, наче хочуть сказати, що лох тупорилий до нас завітав <...> (А. Дністровий, Невідомий за вікном). ЯБМ, 2, 435.
Короткий словник жарґонної лексики української мови