тупотіти

Тупоті́ти, -чу́, -ти́ш

гл. = тупотати. Росердився мій миленький аж ногами тупотить. н. п.

Значення в інших словниках

1. тупотіти — тупоті́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. тупотіти — див. іти; ходити  Словник синонімів Вусика
3. тупотіти — ТУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ТУПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок. 1. Часто й гучно стукати ногами, йдучи або біжучи, ходячи або бігаючи. Овечки мекекають; кози собі теж за ними, та тупотять, та бігають по загороді... (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. тупотіти — -очу, -отиш і тупотати, -очу, -очеш, недок. 1》 Часто й гучно стукати ногами, йдучи або біжучи, ходячи чи бігаючи. || розм. Іти чи бігти, часто й гучно стукаючи ногами об підлогу, землю. 2》 Часто тупати, бити ногами (ногою) об підлогу, землю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тупотіти — Тупота́ти, -почу́, -по́чеш, -по́чуть; не тупочи́, -чі́ть і тупоті́ти, -почу́, -поти́ш, -потя́ть; не тупоти́, -ті́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. тупотіти — ТУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ТУПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок. 1. Часто й гучно стукати ногами, йдучи або біжучи, ходячи або бігаючи. Овечки мекекають; кози собі теж за ними, та тупотять, та бігають по загороді… (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах