тупцювання —
тупцюва́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
тупцювання —
ТУПЦЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. тупцюва́ти і тупцюва́ння. Шість годин тривало це безглузде тупцювання по глибокому снігу (З. Тулуб); Після довгих вагань, тупцювання по кімнаті й покашлювання зважився [Костянтин Павлович] і тихо, удавано байдужим тоном...
Словник української мови у 20 томах
тупцювання —
-я, с. Дія за знач. тупцювати і тупцюватися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тупцювання —
топта́тися (тупцюва́ти, тупцюва́тися, ту́пцятися, товкти́ся) на (одно́му) мі́сці. Не просуватися вперед, не мати жодних досягнень у якійсь справі; не розвиватися, не вдосконалюватися.
Фразеологічний словник української мови
тупцювання —
Тупцюва́ння, -ння, -нню
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
тупцювання —
ТУПЦЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. тупцюва́ти і тупцюва́ння. Шість годин тривало це безглузде тупцювання по глибокому снігу (Тулуб, В степу..
Словник української мови в 11 томах