тупцювання
ТУПЦЮВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. тупцюва́ти і тупцюва́ння.
Шість годин тривало це безглузде тупцювання по глибокому снігу (З. Тулуб);
Після довгих вагань, тупцювання по кімнаті й покашлювання зважився [Костянтин Павлович] і тихо, удавано байдужим тоном, так ніби між іншим, обізвався (В. Козаченко).
◇ (1) Тупцюва́ння на мі́сці (д) див. топта́тися.
Словник української мови (СУМ-20)