турбування —
турбува́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
турбування —
див. неспокій
Словник синонімів Вусика
турбування —
ТУРБУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. турбува́ти і стан за знач. турбува́тися. Я спинився, зробив у темряві знак, немов прохав вибачити за турбування (С. Васильченко); – Годі ж, годі, не плач вже. Спочинь після такого турбування (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови у 20 томах
турбування —
-я, с. Дія за знач. турбувати і стан за знач. турбуватися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
турбування —
ТУРБУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. турбува́ти і стан за знач. турбува́тися. Я спинився, зробив у темряві знак, немов прохав вибачити за турбування (Вас., І, 1959, 378); — Годі ж, годі, не плач вже. Спочинь після такого турбування (Кв.-Осн., II, 1956, 466).
Словник української мови в 11 томах