турбування
ТУРБУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. турбува́ти і стан за знач. турбува́тися.
Я спинився, зробив у темряві знак, немов прохав вибачити за турбування (Вас., І, 1959, 378);
— Годі ж, годі, не плач вже. Спочинь після такого турбування (Кв.-Осн., II, 1956, 466).
Словник української мови (СУМ-11)