турбування
ТУРБУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. турбува́ти і стан за знач. турбува́тися.
Я спинився, зробив у темряві знак, немов прохав вибачити за турбування (С. Васильченко);
– Годі ж, годі, не плач вже. Спочинь після такого турбування (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)