туриця

Туриця, -ці

ж.

1) Самка тура. Шейк. Вх. Пч. II. 5. Мил. 162.

2) Грязь, въѣвшаяся въ тѣло, слой грязи на тѣлѣ. Могил. у. Колись і я був біленький як панич, а тепер туриця чорноморська покрила вид. Черном.

3) Вотря, мелкія частицы дерева, выпадающія при сверленія. Волч. у. (Лобод.).

4) раст. a) Echinospermum lupulla. Мнж. 193. б) Xanthium strumarium. Лв. 102.

Значення в інших словниках

1. туриця — тури́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. туриця — ТУРИ́ЦЯ, і, ж. Самка тура (див. тур²). Іноді до одного тура збігалося аж надто багато туриць, а інший не мав жодної (П. Загребельний); – Це тур і туриця, – пояснив лектор. – Пращури нашого бика і корови (І. Волошин).  Словник української мови у 20 томах
3. туриця — -і, ж. Самиця тура (див. тур II).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. туриця — ТУРИ́ЦЯ, і, ж. Самиця тура ( див. тур²). Іноді до одного тура збігалося аж надто багато туриць, а інший не мав жодної (Загреб., Диво, 1968, 60); — Це тур і туриця, — пояснив лектор. — Пращури нашого бика і корови (Вол., Місячне срібло, 1961, 289).  Словник української мови в 11 томах