туриця
ТУРИ́ЦЯ, і, ж.
Самка тура (див. тур²).
Іноді до одного тура збігалося аж надто багато туриць, а інший не мав жодної (П. Загребельний);
– Це тур і туриця, – пояснив лектор. – Пращури нашого бика і корови (І. Волошин).
Словник української мови (СУМ-20)