туриця
ТУРИ́ЦЯ, і, ж. Самиця тура ( див. тур²).
Іноді до одного тура збігалося аж надто багато туриць, а інший не мав жодної (Загреб., Диво, 1968, 60);
— Це тур і туриця, — пояснив лектор. — Пращури нашого бика і корови (Вол., Місячне срібло, 1961, 289).
Словник української мови (СУМ-11)