турити
ТУ́РИТИ, рю, риш, недок., ТУРНУ́ТИ, ну́, неш́, док., перех., розм. Гнати, проганяти.
Нагоничі йшли в облогу, здіймали галас, колошкали вовка, підводили його з лігвища, турили на мисливців (Загреб., Шепіт, 1966, 222);
— Ото як турнули мене з кондукторів, заходився я торгувати (Гр., II, 1963, 280);
— Тільки турнули тоді петроградці царя Миколу.., то за кілька днів і вся імперія його розвалилась (Головко, II, 1957, 616).
Словник української мови (СУМ-11)