тямувати —
тямува́ти дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
тямувати —
ТЯМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без прям. дод., розм. Те саме, що тя́мити. Малим ще, тямую, всі межі я знав. За мамою літом щодень тупцював (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
тямувати —
-ую, -уєш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що тямити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тямувати —
ПАМ'ЯТА́ТИ (тримати в пам'яті), ПАМ'ЯТУВА́ТИ розм., ТЯ́МИТИ розм., ТЯМУВА́ТИ розм., ТЯМКУВА́ТИ розм.; БЕРЕГТИ́, ЗБЕРІГА́ТИ (перев. із сл. пам'ять, згадка тощо). Я пам'ятаю вчительку мою, просту і скромну і завжди спокійну (В.
Словник синонімів української мови
тямувати —
ТЯМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що тя́мити. Малим ще, тямую, всі межі я знав. За мамою літом щодень тупцював (Фр., X, 1954, 178).
Словник української мови в 11 томах