тімаха

Тімаха, -хи

об.

1) Смыслящій, понимающій, мастеръ, мастерица въ какомъ-либо дѣлѣ. Розумна й по хазяйству до всього тімаха. Мкр. Н. 30.

2) Удалецъ.

Значення в інших словниках

1. тімаха — див. нещасливий; спритний; умілий  Словник синонімів Вусика
2. тімаха — ТІМА́ХА, и, ч. і ж., заст. 1. Той, хто щось добре знає, уміє; майстер якоїсь справи. – Ну!.. Уміли готувати і на стіл давати! Знать, тімахи коло печі і дочка і мати! (з переказу); // Спритна, брава людина, молодець. 2. Нетяга, бідолаха.  Словник української мови у 20 томах
3. тімаха — -и, ч. і ж., заст. 1》 Той, хто щось добре знає, уміє; майстер якоїсь справи. || Спритна, брава людина, молодець. 2》 Нетяга, бідолаха.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тімаха — ТІМА́ХА, и, ч. і ж., заст. 1. Той, хто щось добре знає, уміє; майстер якоїсь справи. — Ну!.. Уміли готувати і на стіл давати! Знать, тімахи коло печі і дочка і мати! (Укр. поети-романтики.., 1968, 555); // Спритна, брава людина, молодець.  Словник української мови в 11 томах